Первомайська селищна територіальна громада, що знаходиться за 40 кілометрів від Миколаєва, фактично кожного дня потрапляла під обстріли російських військових та частково пережила окупацію.
Редакція 0512.ua на власні очі побачила наслідки “русского мира” та розпитала у людей про життя під обстрілами, та що відбувається сьогодні у громаді.
Йдучи по центру смт Первомайське можна побачити зокрема понівечені подвір’я, вщент зруйновані житлові будинки та пошкоджені об’єкти інфраструктури – це те, що після себе залишили окупанти.
До Первомайської селищної територіальної громади входить 11 сіл. До війни у селах проживало близько 10 тисяч жителів, з них - 3000 у центрі громади. Наразі кількість місцевих в усій громаді - 2500 людей. Найбільше руйнувань з боку росії зазнали 5 сіл: Максимівка, Партизанське, Благодатне, Киселівка та Первомайське.
Начальник Первомайської військової адміністрації Максим Коровай розповів, що з березня по середину квітня у центрі громади - смт Первомайське була, ніби “зона відчуження” через відсутність мобільного зв’язку. Разом зі своїми друзями та старостами сіл, він кілька разів на тиждень привозив гуманітарну допомогу: їжу, ліки, одяг, тому кризи під час активної фази війни у селах ОТГ не було.
- У 7 з 11 сіл є частково газ та світло. В найгіршому положенні знаходиться центр нашої громади – смт Первомайське. Зокрема у селищі постраждав багатоквартирний сектор, де нараховується 41 будинок. Люди вертаються, зараз вже проживає 420 місцевих. Ми звертаємось з клопотаннями до всіх можливих структур. Коли все відновлять, – відповіді немає. Але бригади працюють, - розповів голова громади.
Нині у громаді тривають активно відновлювальні роботи. Люди гуртуються та живуть у підвалах. Аби зігрітись, приватному сектору, зокрема тим, хто має пічку - видають дрова, іншим людям - буржуйки.
- Вже видали по 2 куби 160 домогосподарств, - додав Максим Коровай.
Електроенергію у Первомайському поновили не всюди. Воду закачують за допомогою генераторів та організовують її роздачу.
У центрі села заходиться Будинок культури. Над ним майорить український стяг - символ того, що село вільне.
Микола Левківський працює у ньому вже більше 35 років, 20 з яких є його директором. Він зазначає, що сам живе у селі Засілля, куди під час війни возив гуманітарку для 70 односельчан.
- Будинок культури дуже постраждав. Він пережив за час війни 9 прильотів. Всі масові заходи громади проходили там. Там була лише краса та добро. Культура - це творчість та життя. Мрію, аби ми відновили будівлю та всі разом зібратись там знов. А зараз от разом з колегами ходимо та вигрібаємо сміття після прильтів, наводимо тут лад, як можемо, - сказав пан Микола.
Через кілька домівок за Будинком культури виділяється сучасна будівля жовтого кольору. Це - місцева амбулаторія, яка обслуговувала 11 сіл. Пані Тамара працює у ній 24 роки. Нині вона доглядає за приміщенням та роздає за необхідності картки місцевим. Під час боїв вона нікуди не виїжджала. Втім, основний штат виїхав ще на початку повномасштабного вторгнення.
- У нас була сучасна амбулаторія. Було гарне інфекційне відділення, люди тут лежали. У громаді стільки стареньким потрібно лікування. А зараз у лікарні пусто, - розповіла пані Тамара.
За словами пані Тамари, в амбулаторії розміщувалися українські військові. Вони допомагали місцевим ліками та надавали медичну допомогу. Людей, які загинули внаслідок атак, ховали неподалік будівель - ходити далеко було небезпечно.
- У нас якось за одну годину було 58 прильотів. У 5-поверховому домі, де я живу, тільки за раз влучило 8 разів. Там одного чоловіка осколками вбило, влучило у живіт та ногу відірвало, а іншого просто порвало на шматки, - пригадує із жахом жінка.
Жінка також відмітила, що росіяни перебували у селі три дні, майже не чіплялись до місцевих, але як тільки окупанти пішли, то по мирному населенню почала працювати ворожа авіація.
Нині єдиний доступ до медицини для жителів Первомайського та навколишніх сіл - це приїзд раз на два тижні представників організації “Лікарів без кордонів”.
Фото - сайт 0512.ua