Одна територія – дві трагедії: як фашисти та рашисти знищували будівлі на одному і тому ж місці у Миколаєві

У 2022 році у Миколаєві повторилися трагедії 40-х років минулого століття. Колись знищували та палили історичні будівлі фашисти, а зараз відреставровані або ж збудовані по-новій об’єкти страждають вже від рашиського режиму.

Минулого року редакція сайту 0512.ua вже розповідала про місце у Миколаєві, де колись красувався будинок знаменитого роду Аркасів. Але він був знищений, і на тому місці з часом з’явилася будівля міського палацу творчості учнів, де сміх та галас дітей чути було щодня. Проте, радість обірвали російські окупанти.

Будинок Аркасів у Миколаєві

Повернемося на 150 років назад. Тоді у Миколаєві військовим губернатором міста був Микола Андрійович Аркас. Цей рід у місті знатимуть ще протягом 125 років. Але з часом вирішать викреслити знамениті імена, через одну історичну подію.

Миколїав  за правління Аркаса процвітав - збільшувалася кількість навчальних закладів, з'являлися і нові осередки культури. Миколаїв розвивався в торговельно-економічному напрямі - засновано Комерційний банк, відкрився залізничний рух на лінії "Знам'янка - Миколаїв", а також у цей час заснували міську пошту. Розпочалося і нове замощення вулиць міста.

І сам адмірал вирішив внести зміни  у своєму житті. Сім'я Аркасів прийняла рішення будувати нове сімейне гніздо, яке у майбутньому городяни називатимуть палацом. Місце обрали найвдаліше - кут вулиць Адміральської та Соборної, навпроти міської управи та Адміралтейського собору.

Однак тут ще знаходився будинок дочки почесного громадянина Коренєва. Ціна ділянки розміром 25 триаршинних сажнів Соборною вулицею і 25,5 сажнів Адміральською, становила 3 ​​000 рублів. Щоправда, за скільки майже чверть кварталу придбав сам Аркас невідомо, але за кілька місяців у 1876 році проєкт на будівництво будинку, розроблений архітектором Жуковським-Волинським, був готовий.

Варто зазначити, що сам проєкт дещо відрізнявся від традиційних садиб, які тоді будувалися у Миколаєві. За проєктом будинок, зі зміщеним ліворуч парадним входом, стояв уздовж Адміральської вулиці. До лівого його крила примикав півтораповерховий флігель, звернений фасадною стороною у двір церковного будинку, ділянку якого сьогодні займає Будинок творчості учнів, утворюючи центральну частину перекладини букву “П”, праве крило являло собою блок господарських будівель, що знаходяться під одним дахом. Ворота садиби та хвіртки, що виходили на Соборну вулицю, примикали до цього блоку.

Жив у своєму палаці Микола Андрійович Аркас не більше 3 років. Після цього будинок успадкувала його дружина, а через 17 років власником став їхній син Микола Миколайович Аркас, який крім всіх регалій та заслуг знаменитий створенням книги "Історія України-Русі", написаною українською мовою та виданою 1908 року у Петербурзі.

Микола Аркас пробув власником маєтку недовго, лише 3 місяці. Ні, з ним нічого не сталося. Просто формальність. Він продав свій спадок дружині, яка за кілька років його заклала банку. А після смерті чоловіка, Ольга взагалі продала частину будинку Буцьким. Пізніше весь будинок перейшов у власність до нових господарів.

Фашисти спалили будинок

Далі частину будинку почали здавати в оренду міській управі. Так 1919 року там розташувалися Українська рада та відділ німецької адміністрації. Місто віддавало Буцькому за оренду приміщень 25 тисяч рублів.

У 30-х роках тут знаходився магазин, а під час окупації Миколаєва німецько-фашистськими військами управління польової жандармерії.

Але в майбутньому у нащадків не було змоги побачити палац знаменитого роду. Як і для великої частини історичних будівель у місті, для будинку Аркаса, став трагічним 1944 рік. Відступаючи, фашисти його спалили.

Деякі об’єкти у Миколаєві все ж відреставрували, але від палацу Аркасів залишилася лише історія, оповідання та леви, які до війни 2022 року прикрашали головний вхід у Каштановий сквер. Сьогодні левів зберігають у надійному місці від рашиських ракет.

Міський палац творчості учнів

Життя повернулося на місце палацу Аркаса вже у вигляді будинку творчості учнів, де щоденно маленькі миколаївці займалися улюбленими справами – танцювали, співали, клеїли, ліпили, малювали та проводили грандіозні заходи.

Так 1923 року у Миколаєві з’явився Центральний дитячий клуб, який знаходився у двоповерховій будівлі на вулиці Адміральській. Проте ще не за тією адресою, що сьогодні.

Через 15 років дитячому клубу стало тісно на Адміральській і вже з новою назвою "Палац піонерів" гуртківці займалися у новій будівлі на розі вулиць Фалєєвської та Великої Морської.

Через фашиське вторгнення, діти залишилися без улюблених гуртків, спілкування з однолітками та дорогого їхньому серцю місця на 4 роки. Таку ж картину відчують діти згодом, в 2022 році.

Після війни палац на деякий час оселився у будівлі по вулиці Леккерта (нині вулиця Даля), а потім знову повернувся на Велику Морську. Відкрилися гуртки: драматичний, балетний, хоровий, авіамодельний, радіо, художнє рукоділля, струнний, ігротека та бібліотека

У рік, коли проголосили Україну незалежною, нове вільне місце для розвитку отримали і діти міста. Саме 1991 року, палац піонерів перейменували у будинок дитячої творчості та надали нову будівлю Будинку політпросвіти. Так, нащадки не змогли побачити будинок знаменитих діячів та славного роду, проте отримали змогу здобувати нові знання та навики на місці, де жили та творили Аркаси.

Проте майже 100-літню діяльність будинку творчості учнів знову прийшлось призупинити і знову через війну. Змінилася лише національність загарбників.

З перших днів війни діти продовжили зайняття онлайн, але в цей час вже страждав їхній другий дім. 29 березня будівля Миколаївського палацу творчості учнів зазнала пошкоджень від вибуху, що стався внаслідок обстрілу російськими військами будівлі обласної ради.

Будівля складається із 4 поверхів і майже всі вікна вибило. Постраждало і декілька класів. На щастя обійшлося без жертв.

Зараз діти чекають свого повернення до рідного навчального закладу та скорішої перемоги України. А росія у черговий раз доказала, що нічим не відрізняється від фашистів.

За матеріалами "краєзнавчий альманах" 2005 року, "Просвітницька справа батьківщини Аркасів" матеріалу Березовської, "Соборна вулиця", "Історія Миколаєва" Юрія Крючкова, "Історія Адміральського будинку на Соборній", "Миколаївський Базар", журнал "Нове століття" №7 , 2003 року.

Фото з інтернету

Здійснено за підтримки Асоціації "Незалежні регіональні видавці України" в рамках реалізації грантового проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів