Знищення історичної спадщини, репресії та холера: Миколаїв сто років тому, - ФОТО
За час існування Миколаєва, у місті відбулося безліч змін, що дозволяли йти вперед та розвиватися. Проте чимало лиха довелось пережити містянам - репресії, холера, знищення історичної спадщини.
Редакція сайту 0512.ua неодноразово розповідала про різні події та архітектуру Миколаєва. Цього разу пропонуємо перенестись на 100 років назад і дізнатись, як жили миколаївці у той час та які події змінювали місто.
Миколаїв після революції та під час окупації
До 1917 року Миколаїв активно розвивався. Через стрімкий розвиток економіки, у місті збільшилася кількість банків, страхових компаній, шкіл і училищ, громадських і культових організацій. Також до революції у Миколаєві налічувалося близько 20 православних церков, лютеранська та католицька церкви, караїмська кенаса, дві синагоги, 12 єврейських молитовних будинків, магометанська мечеть.
Католицька церква Миколаїв
Успіхи спостерігалися і в освіті, оскільки працювали чоловіча та дві жіночі гімназії, чоловіче та жіночі комерційні училища, середнє механіко-технічне училище, технічне залізничне училище, морехідна школа, портова реміснича школа та шестикласне училище. Молодші школи працювали при 24 училищах та школах грамотності, а також початкову освіту можна було здобути у 12 церковноприходських школах, 12 громадських та приватних школах, училищ.
Маріїнська жіноча гімназія Миколаїв
У 1917 році в Миколаєві почалася революція і протягом року змінилася влада - замість більшовиків прийшли соціал-революціонери, щоправда, ненадовго. Наступного року в черговий раз змінилася влада, але за цим пішла війна – на місто з боку Одеси розпочали наступ австро-німецькими військами та 2 березня у місті оголосили військовий стан.
Городяни масово почали втрачати роботу (на той період було 10 000 безробітних), оскільки заводи закривалися і ситуація могла призвести до голодування.
Через рік Миколаїв звільнили, а у місті ще більше кипіли політичні пристрасті та будувалися кораблі, які готувалися до бойових дій.
Зміна влади та знищення історичної спадщини
1920 року пройшли вибори до Миколаївської міської Ради робітничих та військових депутатів, на яких обрали комуністів. Першим у списку був ленін, а на першому засіданні леніна обрали "почесним головою".
У цей же час партійці розділили Миколаїв на два райони: Слобідський із заводом "Тремсуд" та Ковальський із заводом "Наваль", через кілька місяців, було внесено поправку комсомольцями і тоді місто розділили на три райони - додався ще Міський.
Після поділу міста на райони політична партія перейшла до руйнування пам'ятників - першим "упав" Грейг.
"Робоча рука стерла з лиця землі цю примару феодальної епохи і "адмірал" знайшов собі спокій біля воріт археологічного музею, де й лежить обличчям вниз",
- так писав миколаївський бульварно-сатиричний журнал "Бурав" на той час.
У той же час знесли пам'ятник героям війни 1812 року. Його узурпували під пам'ятник бійцям Сиваської дивізії.
Пам'ятник героям війни 1812 року
У цей час відбулися зміни у культурі та науці. Було створено оркестр народних інструментів, який замінив на довгі роки миколаївцям і оперу, і симфонічний оркестр, та інші музичні вистави. На правах вищого технічного навчального закладу на базі середнього механіко-технічного училища відкрився політехнічний технікум імені професора Тімірязєва. Студенти мали змогу навчатися на трьох відділеннях – механічному, суднобудівному та інженернобудівному. Згодом цей технікум переріс до Миколаївського кораблебудівного інституту.
Також у цей період Південний машинобудівний трест, до якого увійшли всі миколаївські суднобудівні заводи, збудував перші, так звані "юмтівські будинки" для своїх працівників - на Спаському узвозі та на Кур'єрській вулиці. Це були перші будівлі у місті, збудовані у новому "конструктивістському" стилі.
Пізніше у місті з'явиться перша радянська робоча поліклініка, потужна ТЕЦ, скляно-парфумерна фабрика "Астра", портовий елеватор і, звичайно ж, встановлять пам'ятник леніну на місці пам'ятника Грейгу.
Варто зазначити, що після смерті леніна Миколаївська міськрада запропонувала перейменувати Миколаїв на Верноленінськ. На щастя, пропозиція не була затверджена.
У 20-х роках часто почалися репресії. Люди могли стати одночасно "шпигунами" і "диверсантами", без вагомих доказів і без детального розслідування. Вироком людям ставав арешт і “ліквідація”. До так званої ліквідації на той час засудили багато невинних.
Окрім репресій у ці роки Миколаїв накрила епідемія холери. Людям забороняли проводити масові заходи. Єдиним рішенням була вакцинація, але в місті ходили чутки, що вакцина заражає людину холерою, тож миколаївці боялися щепитися.
За матеріалами "Літературний Миколаїв", книга В. Крючкова "Історія Миколаєва від заснування до наших днів", "Миколаївський Базар".
Фото з інтернету та “Віртуальний музей Миколаєва”.