“Ворог вкрав у мого покоління безтурботне дитинство”: історія юної миколаївської волонтерки “Мишки”, - ФОТО

Лідія Немлій разом з мамою Юлією з 2014 року є волонтерками. Дівчата допомагають переважно миколаївським морським піхотинцям, купуючи необхідні технічні та медичні засоби.

Коли почалась війна Ліді було всього 6 років. Військові дали тоді їй позивний “Мишка”, яке прив’язалось до юної волонтерки на все життя. Зараз Ліда навчається у випускному класі та паралельно організовує збори для ЗСУ, тому що знає, як це важливо підтримувати тих, хто виборює ціною власного життя нашу свободу. Волонтерка розповіла редакції 0512 як війна вплинула на її життя, як залучає людей донатити, сучасні захоплення молоді та про що мріє після перемоги.

Почала волонтерити у 6 років.

Мама Ліди - Юлія почала волонтерити у 2014 році, коли деякі військові бригади вийшли з окупованого росією Криму та не зрадили Україну. Згодом вона почала їздити разом з іншими волонтерами на схід й передавати допомогу. Ліда з малечку спостерігала за мамою та сама виявила бажання долучитись до цього процесу.

Багато років дівчина малювала різні картини та займалась хенд-мейдом. Свої роботи Мишка або дарувала військовим, або ж продавала на ярмарках чи благодійних аукціонах, а виручені кошти йшли на потреби ЗСУ. У свої 17 років Ліда мала вже не одну відзнаку від різних бригад та навіть командування ВМС України.

Дівчинка знала що таке війна з дитинства, однак коли повномасштабне вторгнення рф торкнулось її рідного Миколаєва та родини, то це були геть інші відчуття. Вона разом із мамою виїздила на рік через обстріли до Вінниці та вже взимку 2023 року повернулись додому.

Місто було таким наче після апокаліпсису, таке пусте й тихе. Коли прийшла весна, то почались повертатись активно люди. Тоді Миколаїв наче ожив: батьки з дітьми гуляли та пари, було більше народу, більше відкрилось магазинів, кав’ярень тощо,

- каже Ліда.

Не зупиняла збори ні на мить.

Навіть коли Мишка жила в евакуації, то не зупиняла збори ні на мить. Дівчина каже, що волонтер - це посередник між військовими та народом. Волонтерка збирає основні донати через власні соцмережі.

Ми з мамою викладаємо відео та пости, де намагаємось донести про важливість залучення кожного. Ми говоримо відрито на що ми збираємо, кому та яка ціль. І звітуємо про кожну витрачену гривню, адже донати - це велика відповідальність. Щодо просування зборів, то буває по різному: є такі, що закриваються за кілька днів, а є там, де це триває місяцями,

- відмітила дівчинка.

Юна волонтерка, щоб якомога більше залучити людей до збору, періодично проводить розіграші. Призами слугують власні вироби, які робить дівчина або ж якась крафтова робота: будь-то зачіска в салоні краси чи домашні закрутки. Дівчина зізнається, що моментами відчуває емоційне вигорання від волонтерства.

Моєю головною підтримкою є мама. Ми розуміємо одна одну. Ще мене дуже підтримує моя близька подруга Влада. Якщо я відчуваю, що не вивожу, то просто ділюсь з ними своїми думками й вже легшає. Також мені допомагає відволіктись творчість та прогулянки на свіжому повітрі,

- говорить Ліда.

росіяни вкрали у юного покоління безтурботне дитинство.

Ліда відмітила, що її однолітки по-різному ставляться до війни. За словами Мишки, росіяни вкрали у її покоління безтурботне дитинство та юність, тому не розуміє, коли молодь байдуже реагує на заклики про підтримку ЗСУ. Дівчина впевнена, що бути зараз поза війною неможливо.

Я знаю про важливість волонтерської діяльності, тому що розумію, що війна може торкнутись й наступних поколінь українців. Війна ж триває вже понад 10 років. Це торкнулось моєї мами й мене вже. І чесно, я хочу, щоб війна закінчилася, щоб мої діти жили у спокої. Тому боротись потрібно сьогодні всім, єднатись, бити ворога гуртом й вщент,

- сказала волонтерка.

Про патріотичне виховання молоді та мрії після війни.

Мишка вважає, що нині патріотичне виховання молоді має бути одним із пріоритетних напрямків влади, як на державному рівні, так й міському. Дівчина мріє найбільше саме про перемогу України.

Ми маємо згадувати про патріотичне виховання не лише на День Незалежності чи у День вишиванки. Хочеться, щоб молодь була більш ініціативною й щоб їм для цього створювали умови. Але варто зазначити, якщо до 2022 року волонтерів серед дітей та підлітків було досить мало, то зараз є суттєвий прогрес і це, насправді, тішить. Додам, що це і від батьків залежить. Якщо ніхто не підтримає ініціативу щось робити в родині, не стане поруч, не підкаже кому телефонувати, як організувати, де знайти, як залучити друзів, то дитина сама не має того життєвого досвіду, щоб вирішити щось таке,

- резюмувала Лідія “Мишка” Немлій.

Мишка додала, що мріє побачити перемогу та щоб Україна стала частиною Європи й розвивалась на гідному рівні. Про звичайні бажання, говорить волонтерка, буде думати тоді, коли настане мир.

Фото з Facebook-сторінки героїні.

Ця стаття/матеріал стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.